Оцінка основних засобів з метою фінансової звітності по МСФЗ

Протягом двох останніх десятиліть значного поширення в світі набули Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ). Вже сьогодні багато українських компаній, що працюють з залученням іноземного капіталу (або мають такі плани на майбутнє) ведуть паралельну звітність по МСФЗ.

Основна причина, що спонукає їх до цього — вимога іноземних інвесторів, які хочуть бачити фінансовий стан компанії в зрозумілих для них термінах. Також, використання МСФЗ дозволяє забезпечити відповідність звітності для представництв компаній, що ведуть бізнес в декількох країнах, незалежно від особливостей національних стандартів бухгалтерського обліку.

Розробкою та виданням Міжнародних стандартів фінансової звітності займається Міжнародний комітет з стандартизації бухгалтерського обліку (МКСБУ), що розташований в Лондоні (Великобританія).

Визнанням авторитету МСФЗ в нашій країні є прийняття стратегічного рішення про якнайшвидший перехід на світовий ринок, причому вже зараз багато провідних підприємств використовують МСФЗ паралельно з вітчизняними стандартами бухгалтерського обліку. Лондон є, також, центром з підготовки міжнародних стандартів оцінки (МСО).

За цю роботу відповідає Міжнародний комітет зі стандартизації оцінки (МКСО). Варто відзначити, що починаючи з першого видання (1985 р.), в МСО містилися вимоги до оціночних робіт, які призначені для фінансової звітності. Розділи стандартів, що присвячені цій проблематиці, постійно вдосконалюються, чому неабиякою мірою сприяє налагоджена співпраця двох зазначених вище міжнародних комітетів: МКСБУ і МКСО.

В системі МСФЗ можна знайти детальні вимоги, що стосуються оцінки вартості активів як для постановки їх на баланс, так і для подальшої підготовки фінансової звітності. Ці вимоги, хоча вони й адресовані передусім фахівцям з бухгалтерського обліку, складають першооснову для розробки вимог МСО до оцінювачів, які здійснюють оцінку для цілей фінансової звітності.

Практична цінність професійних стандартів фінансової звітності і стандартів оцінки полягає в тому, що, спираючись на них, бухгалтери та оцінювачі отримують можливість краще розуміти один одного.

Безперечно, жодна система стандартів не може охопити всього різноманіття вимог до аналізу вартості, що виникають при підготовці фінансової звітності або наданні послуг з оцінки. Однак, можна виділити досить невелике коло фундаментальних вимог, розуміння яких може значно поліпшити взаємодію оцінювачів та фахівців з бухобліку.

Особливо важливими для оцінювача, що залучається для оцінки основних засобів підприємства з метою відображення їх у фінансовій звітності по МСФО, є наступні вимоги:

  • Класифікація об’єктів оцінки з точки зору їх обліку за МСФЗ
  • Вибір бази вартості і методів оцінки, що відповідають цілі оцінки та класифікації
  • Аналіз економічного і корисного термінів служби об’єктів оцінки
  • Необхідність проведення тесту на адекватну прибутковість при застосуванні витратного підходу для оцінки спеціалізованих об’єктів

На підставі положень МСО при здійсненні оцінки основних засобів для фінансової звітності оцінювач повинен узгодити з керівництвом підприємства не тільки перелік оцінюваних об’єктів, але і їх поділ на операційні та інші (не операційні), а також виділити з операційних групи спеціалізованого і неспеціалізованого майна.

Розглянута класифікація основних засобів, проведення якої на перший погляд видається “формальною” вимогою, є дуже важливим елементом вартісного аналізу, висновки якого використовуються оцінювачем для вибору бази оцінки і відповідної методології.

Згідно МСФЗ ринкова вартість як база оцінки справедливої вартості застосовується лише для об’єктів, що продаються на активному ринку, на якому виконуються три умови: об’єкти торгівлі є однорідними; в будь-який час можна знайти зацікавлених покупців і продавців; інформація про ціни відкрита та загальнодоступна. Такі об’єкти відносяться до групи неспеціалізованого майна, вартість якого визначається за порівняльним підходом, що є пріоритетним згідно МСО.

Для спеціалізованого майна інформація про продажі відсутня тому, що воно рідко представлено на ринку, і найчастіше є лише складовою частиною функціонуючого підприємства (бізнесу).

Порівняльний підхід, в даному випадку, практично не використовується, і тому в якості бази оцінки вартості для таких активів МСФЗ рекомендують застосовувати показник залишкової вартості заміщення. На відміну від МСФЗ, МСО рекомендують в якості бази оцінки справедливої вартості для фінансового обліку використовувати ринкову вартість незалежно від того, які основні засоби оцінюються і які методологічні підходи оцінювач використовує.

Принциповим моментом у розрахунках ринкової вартості для фінансової звітності є аналіз найбільш ефективного використання оцінюваних об’єктів основних засобів, оскільки, якщо для майна, що використовується фактичним власником для конкретних виробничих цілей, існує варіант їх більш ефективного альтернативного використання (може бути, навіть при продажу їх на металобрухт), то оцінювач повинен визначити ринкову вартість майна за умови саме такого альтернативного варіанту.

Після того як оцінювач завершив свою роботу, його звіт стає частиною фінансової звітної документації. Однак, тут необхідно мати на увазі, що визначена в ході оцінки ринкова вартість (справедлива вартість з бухгалтерської термінології) часто не є остаточним показником облікової вартості активів.

Її остаточну величину приймають фахівці з обліку за результатами зіставлення таких показників, як чиста вартість реалізації активу (справедлива вартість активу за вирахуванням витрат на його вибуття) або його вартість для підприємства (вартість у використанні).

Специфічною проблемою для обліку основних засобів є встановлення строку корисного використання. Даний показник потрібен, зокрема, для розрахунку величини амортизаційних відрахувань, що розділені на строк корисного використання основного засобу.
Тест на адекватну прибутковість – це, свого роду, нагадування про обмеженість можливостей застосованого оцінювачем витратного підходу для розрахунку показників справедливої вартості спеціалізованих об’єктів основних засобів, проте сам оцінювач не зобов’язаний його проводити.

По суті, розраховану оцінювачем ринкову вартість (за МСО) пропонується порівняти з вартістю у використанні (по МСФЗ). Цілком очевидно, що надійність даної перевірки безпосередньо залежить від надійності розрахунків названих показників вартості.

Детальне знання власних стандартів, доповнене знаннями професійних стандартів своїх закордонних колег, допоможе бухгалтерам і оцінювачам легше вирішувати питання з оцінки основних засобів для цілей фінансової звітності.

Отже, висновок з вищесказаного полягає в тому, що в недалекому майбутньому для більшості підприємств складання фінансової звітності відповідно до вимог Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ) стане необхідністю. Для правильного та коректного визначення справедливої вартості основних засобів є обов’язковим залучення оцінювачів, які професійно, з дотриманням вимог МСО та МСФЗ здійснюватимуть оцінку вартості основних засобів для цілей фінансової звітності.

Людмила Зінченко

Додати коментар Ваш email не буде опублікований