Олексій Петрожицький — український актор, композитор, музикант і звукорежисер, який працює на київських сценах. Його профіль нетиповий: у багатьох виставах він водночас грає роль і пише музику до постановки. Широка публіка знає його передусім за роботами в Театрі на Липках та в Театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра, а світські хроніки — завдяки шлюбу з акторкою Дар’єю Петрожицькою.
Біографія та освіта Олексія Петрожицького
Олексій Петрожицький народився 28 січня 1991 року в Києві. Мистецтво увійшло в його життя раніше, ніж професійна сцена: у 2004 році він завершив навчання в Київській дитячій академії мистецтв — спеціалізованій школі з акторським, музичним і художнім напрямами. Тому музика в його біографії — не хобі, а друга професія, закладена ще в підлітковому віці.
Вищу акторську освіту Петрожицький здобув у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. Навчався в майстерні Юрія Пилиповича Висоцького і отримав диплом у 2012 році.
Студентом він почав працювати в Київському академічному театрі на Липках — це сталося в 2010 році, за два роки до випуску. Університетська теорія поєдналася з реальною сценою майже без паузи. Універсальність швидко стала його професійною рисою: акторська гра, авторська музика і звукорежисура в його випадку не чергуються, а працюють разом в одних постановках.
Театральна кар’єра та ролі на київській сцені
Професійна кар’єра на великій сцені почалася у 2010 році в Київському академічному театрі на Липках. Репертуар склався широкий: чеховська і шекспірівська класика, Шевченко, Селінджер, дитячі казки. З 2017 року актор паралельно з’являється на сцені Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра. Основні постановки обох майданчиків зібрано в таблиці нижче.
| Театр / Проєкт | Вистава та автор | Роль / Участь |
|---|---|---|
| Театр на Липках | «Вишневий сад» (А. Чехов) | Яша |
| Театр на Липках | «Сон літньої ночі» (В. Шекспір) | Пак |
| Театр на Липках | «Наше містечко» (Т. Вайлдер) | Музикант (також автор музичної концепції) |
| Театр на Липках | «Сон» (Т. Шевченко) | Тарас Шевченко |
| Театр на Липках | «Ромео і Джульєтта» (В. Шекспір) | Ромео |
| Театр на Липках | «Над прірвою» (Дж. Селінджер) | Холден Колфілд |
| Театр на Липках | «Дванадцять місяців» (С. Маршак) | Квітень |
| Театр на лівому березі | «Співай, Лоло, співай» (Г. Манн, 2017) | Музикант |
| Театр на лівому березі | «Умовно звільнені» (Д. ван Ковелер, 2017) | Клошар |
| Театр на лівому березі | «Кохання, джаз і чорт» (Ю. Грушас, 2018) | Юлюс |
| Театр на лівому березі | «ГолохвастОFF» (М. Старицький, 2019) | Музикант |
| Незалежний проєкт | «Свідоцтво про життя» (за А. Роговцевою) | Актор |
Окремий рядок у цій біографії — «Свідоцтво про життя». Це публіцистична вистава за книгою Ади Роговцевої, яка живе поза афішами штатних театрів. Поряд із Петрожицьким у ній зайняті народна артистка України Лариса Руснак і Вікторія Бистрицька. Формат тут далекий від звичайної гри у вигаданій історії: сцена побудована на реальній біографії, а не на сюжеті п’єси.
Музична діяльність, звукорежисура та нагороди
Музика в постановках Петрожицького — не фон під діалогами. Вона веде сцену так само, як текст: задає ритм, позначає конфлікт. Тому його роботи важко віднести лише до акторських або лише до композиторських — вони завжди на перетині двох професій.
- «Київська Пектораль», 2015 — лауреат у номінації «За кращу музичну концепцію вистави» (постановка «Наше містечко» за Т. Вайлдером).
- «Київська Пектораль», 2016 — номінант за музичне оформлення вистави «Всі миші люблять сир».
- Профіль: театральний композитор, звукорежисер Театру на Липках, виконавець власної музики на сцені.
Показовий приклад поєднання — «Наше містечко»: концепцію, відзначену «Пектораллю» 2015 року, автор сам втілював на сцені в ролі Музиканта. Його музика звучала у виконанні автора. У таких постановках композитор, звукорежисер і виконавець — одна людина, і саме це робить його фігуру помітною в київському театральному середовищі.
Шлюб із Дар’єю Петрожицькою та особисте життя
З Дар’єю Гончар, майбутньою дружиною, Петрожицький познайомився в студентські роки — обидва здобували акторську професію в університеті імені Карпенка-Карого. У 2010 році вони одружилися, і Дар’я взяла прізвище чоловіка. Під цим прізвищем її згодом упізнала театральна й кінематографічна Україна.
Тут потрібне одне застереження, бо публікації регулярно плутають двох різних людей. Олексій Петрожицький — український актор і композитор, перший чоловік Дар’ї Петрожицької. Нинішній наречений акторки — інший Олексій: Усенко, фінансовий аналітик родом із Харкова, який мешкає в Гамбурзі. Крім імені, в цих двох біографіях немає нічого спільного, тому розповіді про кар’єру Усенка — це вже зовсім інша історія.
Шлюб тривав п'ять років — з 2010 по 2015. Розлучилися мирно, без публічних скандалів і взаємних звинувачень у пресі, а взаємну повагу обидва зберегли. Після розставання кожен залишився у своїй професії: Олексій — у театрі та музиці, Дар'я — в кіно і на сцені.
Прізвище, під яким акторка відома публіці, — спадок саме цього шлюбу. На момент розлучення, у 2015 році, Дар’я вже була впізнавана в професійному середовищі як Петрожицька, тож змінювати документи на дівоче не мало сенсу. Відтоді прізвище першого чоловіка супроводжує її в афішах і титрах — це професійне ім’я, а не згадка про минуле.
