Дмитро Михайлович Богомазов — український театральний режисер, педагог і народний артист України. Його професійний шлях пов’язаний із Київським академічним театром драми і комедії на Лівому березі Дніпра, експериментальним театром «Вільна сцена», Національним академічним драматичним театром імені Івана Франка та викладанням у КНУТКТ імені І. К. Карпенка-Карого. У постановках режисера класична й сучасна драматургія отримує виразне сценічне прочитання з увагою до акторської гри, ритму та візуального рішення.
Ранні роки, освіта та початок творчого шляху
Дмитро Богомазов народився 14 лютого 1964 року в Каменську-Уральському Свердловської області. Професійну режисерську освіту він здобув у Київському державному інституті театрального мистецтва імені І. К. Карпенка-Карого.
У 1995 році Богомазов закінчив інститут за спеціальністю режисера драми. Його педагогом був Едуард Митницький — засновник Київського театру драми і комедії на Лівому березі Дніпра, з яким надалі була пов’язана значна частина професійної біографії режисера.
Перші помітні постановки Богомазова з’явилися ще на початку 1990-х років. Надалі він працював із класичною українською та європейською драматургією, поступово сформувавши власну сценічну мову.
Театральна кар’єра та керівництво провідними колективами
У 1993–2000 роках Дмитро Богомазов працював режисером-постановником у Київському академічному театрі драми і комедії на Лівому березі Дніпра. Саме на цій сцені з’явилася частина його ранніх робіт, які принесли режисерові професійне визнання.
У жовтні 2001 року Богомазов заснував експериментальний театр «Вільна сцена» і став його художнім керівником. У межах цього проєкту він працював із сучасною драматургією, камерними форматами та виставами, побудованими на активній взаємодії актора, тексту й сценічного простору. У 2012 році «Вільна сцена» об’єдналася з Театром на Лівому березі.
У 2011 році Богомазов знову почав працювати в Театрі на Лівому березі. У жовтні 2017 року він був призначений головним режисером Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка. На цій сцені режисер поставив низку вистав за творами Шекспіра, Івана Франка, Мольєра та Бертольта Брехта.
Після періоду роботи на посаді головного режисера Богомазов продовжив постановочну діяльність. У 2026 році в Національному академічному драматичному театрі імені Лесі Українки відбулася прем’єра його вистави «Будівничий Сольнес» за Генріком Ібсеном.
Робота Дмитра Богомазова у Театрі Франка стала окремим етапом його режисерської біографії. У цей період він звертався до класичних текстів і вибудовував вистави через акторську природу, пластичну організацію сцени та виразне візуальне рішення. Серед помітних робіт цього періоду — «Коріолан», «Дванадцята ніч, або Що захочете», «Украдене щастя», «Кар'єра Артуро Уї, яку можна було спинити» та «Тартюф». Ці постановки представляють різні напрями роботи режисера — трагедію, комедію, соціально-психологічну драму та політичну сатиру.
Після роботи в Театрі Франка Богомазов продовжив співпрацю з провідними українськими сценами. Прем’єра «Будівничого Сольнеса» у Театрі імені Лесі Українки 20 березня 2026 року підтвердила продовження його активної режисерської практики.
Педагогічна діяльність та родина
Педагогічна робота Дмитра Богомазова пов’язана з Київським національним університетом театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. Після закінчення інституту він викладав там у 1995–1998 роках.
Із 2009 року Богомазов знову працює в університеті та керує власною акторською майстернею. Його педагогічна діяльність безпосередньо пов’язана з режисерською практикою та підготовкою студентів до професійної роботи в театрі.
Дружина режисера — театрознавиця Олена Богомазова. Вона також бере участь у театральних проєктах чоловіка. Зокрема, у постановці «Будівничий Сольнес» виступила авторкою сценічної редакції.
Син режисера Петро Богомазов — художник і сценограф. Він працює з батьком над багатьма постановками, створюючи сценічний простір і візуальне оформлення вистав.
Визначні театральні вистави Дмитра Богомазова
Постановочний доробок Дмитра Богомазова охоплює українську та європейську драматургію різних епох. Режисер працював із текстами Шекспіра, Івана Франка, Василя Стефаника, Бертольта Брехта, Генріка Ібсена, Мольєра та інших авторів. Нижче подано частину його відомих постановок.
| Рік прем’єри | Назва вистави | Літературна першооснова / Автор |
|---|---|---|
| 1993 | «Чарівниця» | За п’єсою «Безталанна» І. Карпенка-Карого |
| 1995 | «Що завгодно, або Дванадцята ніч» | В. Шекспір |
| 1996 | «Трохи вина… або 70 обертів» | Л. Піранделло |
| 1997 | «Обманута» | Т. Манн |
| 1998 | «Філоктет-концерт» | Софокл |
| 2006 | «Черга» | О. Мардань |
| 2007 | «Жінка з минулого» | Р. Шіммельпфенніг |
| 2010 | «Гамлет» | В. Шекспір |
| 2011 | «Гості прийдуть опівночі» | А. Несін |
| 2012 | «Щуролов» | О. Грін |
| 2012 | «Войцек. Карнавал плоті» | Г. Бюхнер |
| 2013 | «Morituri te salutant» | За новелами В. Стефаника |
| 2014 | «Радість сердечна, або Кепка з карасями» | Ю. Коваль |
| 2014 | «Наше містечко» | Т. Вайлдер |
| 2015 | «Співай, Лоло, співай!» | За романом Г. Манна |
| 2017 | «Життя попереду» | Е. Ажар |
| 2017 | «Дванадцята ніч, або Що захочете» | В. Шекспір |
| 2018 | «Коріолан» | В. Шекспір |
| 2020 | «Украдене щастя» | І. Франко |
| 2022 | «Кар’єра Артуро Уї, яку можна було спинити» | Б. Брехт |
| 2024 | «Тартюф» | Мольєр |
| 2026 | «Будівничий Сольнес» | Г. Ібсен |
У цьому переліку простежується постійне звернення Богомазова до класичної та модерної драматургії. Частина постановок принесла йому державні та професійні театральні нагороди, а окремі роботи залишалися в репертуарі театрів протягом кількох сезонів.
Державні нагороди, звання та театральні премії
Професійна діяльність Дмитра Богомазова відзначена державними званнями, національними преміями та фаховими театральними нагородами. До підтверджених відзнак належать:
- Заслужений діяч мистецтв України — 2013 рік.
- Народний артист України — 2019 рік.
- Національна премія України імені Тараса Шевченка — 2013 рік, за вистави «Гамлет», «Гості прийдуть опівночі» та «Щуролов».
- Премія імені Леся Курбаса — 2021 рік, за постановку «Украдене щастя».
- Премія імені Сергія Данченка — 2018 рік.
- Премія імені Мар’яна Крушельницького — 2005 рік.
- Театральна премія «Експеримент» — 2001 рік.
- «Київська пектораль» — багаторазові відзнаки за режисуру та постановки різних років.
Серед робіт, відзначених «Київською пектораллю», у професійних біографіях режисера згадуються «Чарівниця», «Черга», «Жінка з минулого», «Morituri te salutant», «Радість сердечна, або Кепка з карасями», «Співай, Лоло, співай!», «Життя попереду», «Дванадцята ніч, або Що захочете» та «Коріолан».
Дмитро Богомазов продовжує поєднувати режисерську та педагогічну діяльність. Станом на 2026 рік у його професійній біографії є робота на провідних українських сценах, викладання у театральному університеті та нові постановки.
