Слово “гіпотеза” звучить трохи серйозно, майже по-науковому. Але якщо сказати простіше, гіпотеза – це припущення. Здогад. Ідея, яка ще не доведена, але виглядає логічною і вартою перевірки. Не факт, не істина, не правило. Швидше думка, яка з’явилася в голові й проситься: “А перевір мене”.
Що таке “гіпотеза” та як вона працює?
Ми постійно маємо справу з гіпотезами, навіть не помічаючи цього. “Мабуть, телефон розрядився, бо довго не заряджався”. Це теж гіпотеза. Вона може підтвердитися, а може й ні. І нічого страшного. У науці все відбувається так само, тільки з формулами, дослідами й таблицями.
Без гіпотези немає руху вперед. Бо з чогось же треба почати. Вчений не сідає одразу писати істину. Спочатку з'являється думка – трохи сумнівна, трохи смілива. А далі її перевіряють: експериментами, спостереженнями, розрахунками.
Гіпотеза може виявитися правильною. А може розсипатися. І це нормально. Вона не зобов’язана бути ідеальною. Її завдання – задати напрямок. Показати, куди дивитися, що вимірювати, про що думати. Інколи навіть хибна гіпотеза приводить до важливих відкриттів. Парадоксально, але так працює наука.
Що таке гіпотеза дослідження? Це припущення, яке висувають на початку роботи. По суті, це відповідь на питання: “А що буде, якщо…?” Вона показує, який результат дослідник очікує отримати, але ще не впевнений. Дослідження якраз і потрібне для того, щоб перевірити – правда це чи ні.
Гіпотеза експерименту – більш конкретна. Вона прямо пов’язана з дослідом або експериментом. Тут уже не загальні слова, а чітке твердження: якщо змінити один фактор, то інший зміниться певним чином. Сам експеримент або підтверджує це, або “ламає” припущення.
Робоча гіпотеза – тимчасова версія. Її можна змінювати, уточнювати, навіть відкидати в процесі роботи. Вона потрібна, щоб не блукати навмання, а мати орієнтир. Часто саме з робочої гіпотези згодом виростає повноцінна наукова.
Наукова гіпотеза – це вже серйозніше. Вона ґрунтується на фактах, попередніх дослідженнях, теоріях. Головне: її можна перевірити. Якщо перевірити неможливо – це не наукова гіпотеза, а думка або здогад.
У праві гіпотеза – це частина правової норми. Вона описує умови, за яких норма починає діяти. Простими словами: “якщо відбувається ось це…” – далі вже йдуть права, обов’язки або відповідальність. Без гіпотези правова норма “висить у повітрі”.
Гіпотеза: основні приклади
Щоб стало ще зрозуміліше, ось кілька простих прикладів гіпотез, без складних слів і формул:
- якщо регулярно пити воду, самопочуття покращиться;
- учні краще запам’ятовують матеріал, коли є приклади;
- рослина росте швидше, якщо стоїть на сонці;
- шум заважає зосередженню під час навчання.
Кожне з цих тверджень – не факт. Це лише припущення, яке можна перевірити. Поспостерігати, порівняти, зробити висновки. Саме так і народжується знання. Таким чином можна пояснити значення гіпотези для 7 класу.
Як сформулювати гіпотезу?
Щоб сформулювати гіпотезу, не треба звучати як підручник з академічної науки. Достатньо поставити собі звичайне запитання: “А що буде, якщо…?” або “Чи може таке бути, що…?”. Ось і все. З цього починається будь-яка гіпотеза.
Головне – не намагатися одразу вигадати щось “розумне”. Краще навпаки. Просте, чітке, навіть трохи наївне формулювання працює краще. Наприклад, замість складної конструкції про вплив факторів можна сказати: якщо учень більше практикується, то результат покращиться. Це вже гіпотеза. Жива, зрозуміла, така, яку реально перевірити.
Ще один момент – гіпотеза не повинна звучати як доведений факт. Якщо в ній уже немає сумніву, то це не гіпотеза, а твердження. Тому слова на кшталт можливо, ймовірно, припустимо тут доречні. Вони ніби залишають двері прочиненими. Бо раптом усе виявиться інакше.
Отже, гіпотеза – це не щось абстрактне й далеке. Вона живе поруч із нами щодня. У питаннях, сумнівах, здогадках. І, чесно кажучи, без неї світ був би нудним. Бо як тоді щось відкривати? Ось так коротко можна пояснити значення гіпотези.
