Серед звичних фраз часто трапляються ті, що викликають несподівані сумніви. Один із таких висловів — по житті чи по життю. Щоб відповісти впевнено, варто зазирнути у граматику і розібратись у відмінках.
Відмінювання слова «життя»
Щоб уживати фрази на кшталт «по життю» без сумнівів, потрібно розуміти, як змінюється слово «життя» за відмінками. Це іменник середнього роду, який має певні граматичні форми в однині. Правильне вживання залежить від контексту та прийменників, які потребують конкретного відмінка.
Відмінювання слова життя:
- Називний — життя
- Родовий — життя
- Давальний — життю
- Знахідний — життя
- Орудний — життям
- Місцевий — (на) житті
- Кличний — життя
Форма «по життю» є правильною, тому що прийменник «по» вимагає давального відмінка, а саме «життю». Варіант «по житті» належить до місцевого, але не узгоджується з прийменником у цьому контексті.
Як правильно писати «по життю»
У сучасній українській мові прийменник «по» найчастіше вимагає давального відмінка. Це стосується й іменника «життя», який у давальному відмінку має форму «життю». Саме тому правильною є конструкція «по життю», а форма «по житті» порушує граматичні правила.
Слово «житті» — це форма місцевого відмінка, яка вживається лише після прийменників на зразок «у», «на», «при». Наприклад, правильно сказати: в житті бувають несподіванки. Але у виразі з «по» працює зовсім інша граматична логіка.
Приклади правильного вживання:
- Вона впевнено йде по життю з усмішкою
- Ми познайомилися ще на початку мого шляху по життю
- Кожен має свої орієнтири по життю
Ці приклади показують, як працює давальний відмінок у зв’язці з прийменником. Граматично правильна форма створює природне звучання фрази. Вона узгоджується з нормами сучасної української мови і підтримується словниками.
Слово «життя» у множині — чи таке можливе
Слово «життя» належить до іменників середнього роду і має граматично допустиму множину. Вона рідко трапляється в повсякденному мовленні, але активно використовується в художніх, публіцистичних і філософських текстах. Таке вживання дозволяє говорити не про одне абстрактне поняття, а про кілька різних життєвих історій, досвідів або доль.
Найпомітнішою формою множини є родовий відмінок — «життів», наприклад: переплетіння людських життів, відлуння забутих життів. Орудний — «життями», наприклад: вона жонглює трьома життями — реальним, професійним і вигаданим. Місцевий — «на життях», як-от: на перетині чужих життях виникають нові смисли.
У називному й знахідному відмінках множини слово має ту саму форму, що й в однині — «життя». Тому множину тут визначають лише через контекст:
- Життя в селі не схоже на життя в місті — однина
- Ці життя формувались у різних епохах — множина
- Це було життя, яке змінило все — однина
- Це були життя, які ніколи не мали зустрітися — множина
Таким чином, форма множини існує, але потребує уважного граматичного оформлення. Її використання дає змогу розширити зміст і створити глибший текстовий рівень.
Йти по життю — фраза з емоційним змістом
Коли ми використовуємо вислів «йти по життю», зазвичай маємо на увазі життєвий шлях, досвід, спосіб існування. Це не фізичний рух, а образне уявлення про те, як людина проходить через обставини, вибори й події. Саме тому фраза стала популярною в публічній мові — вона звучить емоційно й передає особисту історію в одному рядку.
Такий зворот уже давно став стійким у розмовній мові. Його можна почути в піснях, промовах, есеях і телевізійних виступах. Хоч деякі носії мови іноді вживають варіант по житті, це не відповідає граматичній нормі.
Різниця між формами проста. Граматично правильно говорити «йти по життю», бо прийменник «по» вимагає давального відмінка, а форма життю саме й відповідає цьому. Варіант по житті побутує у просторіччі, але не є нормативним.
Правильна форма — по життю, вона точно відповідає граматичній нормі і звучить природно. У цьому вислові закладено уявлення про шлях, який кожен проходить по-різному. Слово «життя» набуває глибини, коли йдеться не про події, а про досвід, що залишає слід.
