Хтось помиляється у слові “пліч-о-пліч”, хтось – у життєвому партнері. І якщо перше можна виправити правописом, то друге – хіба досвідом. Цей прислівник викликає суперечки, як кома перед “щоб”. А ще він стабільно змушує гуглити, бо виглядає одночасно знайомо і сумнівно.
Пліч-о-пліч новий правопис
Нормативне написання “пліч-о-пліч” збереглося й у новому правописі 2019 року. Це прислівник, утворений повторенням іменника зі зв’язкою “о”, тому між частинами обов’язковий дефіс. Жодних нових варіантів чи спрощень не пропонували, бо мовна конструкція вважається усталеною. Вона належить до так званих складених прислівників і завжди пишеться як одне ціле, хоч і через дефіс. Це не випадкова рисочка, а частина структури – як вуса у Гоголя: без них вже не те. Лінгвісти тішаться стабільністю, бо змін там не передбачається. А користувачі просто записують і більше не сперечаються з Вордом.
Пліч-о-пліч разом чи окремо
Найчастіше цим словом зловживають ті, хто намагається писати гарно, але не завжди впевнено. Варіанти типу “пліч о пліч” або “плічопліч” – зручні, але не нормативні. Вони не зафіксовані в жодному сучасному словнику, і навіть у старих не сприймалися серйозно. Написання разом без дефіса – це як капучино з борщем: виглядає експериментально, але не працює. У мовному контексті дефіс – це не прикраса, а функціональний елемент. Він означає єдність, але без злиття, як два сусіди з парканом. Пам’ятати форму просто: “разом, але з дефісом” – і все буде спокійно.
Як правильно написати пліч-о-пліч
Це слово має чітке призначення: описувати дію чи стан, де щось відбувається одночасно і в злагоді. Зазвичай його вживають як прислівник, тому змінювати форму не потрібно. Не треба ставити закінчення, погоджувати з родом чи числом – воно не змінюється, хоч би як ви старалися. Проблеми виникають у тих, хто сприймає його як прикметник і намагається схиляти. Але це не “вчителька пліч-о-плічна”, а просто нормальна фраза. Якщо слово сумнівається в собі, відкрий правопис – і воно знову буде впевненим. І ще важливо: не розбивати його пробілами, бо тоді вся суть зникає.
Як правильно вживати в реченні
Цей прислівник пасує в багатьох стилях – від публіцистичного до художнього. Його використовують тоді, коли хочуть передати ідею єдності, спільної дії або підтримки. Це слово несе не лише зміст, а й настрій, тому зловживати ним у ділових листах – ризиковано. Але в текстах, що апелюють до емоцій, воно завжди звучить на місці.
Найпоширеніші помилки:
- пробіл замість дефіса;
- написання одним словом;
- спроба відмінювати;
- вживання як прикметника;
- великі літери без причини.
Після прочитання цього списку хочеться не помилятися хоча б тут. Бо вже стільки місць для помилок у житті – хоч слово хай буде правильним. І якщо друкувати пліч-о-пліч грамотно, то, можливо, і команда підбереться така сама. А мова точно подякує – хоча б мовчанням перевірки правопису.
У світі повної нестабільності “пліч-о-пліч” дарує приємне відчуття мовної впевненості. Воно тримається дефіса, як досвідчений викладач за філіжанку кави. Головне – не лізти до нього з роздільним написанням і не робити з нього прикметник. Усе решта воно витримає – це ж пліч-о-пліч, а не хухра-мухра.
